a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 #

letra de гори (mountains) - артём лоик (artem loik)

[куплет 1]
а що буде — те буде! ми стріляли в люстерце!
а що куля — те в груди! а що слово — те в серце!
чи ісуси, чи будди, скільки вір, — стільки бруду
та одне тільки вічне — як раніше ми люди
а що вийде — те вийде… як могли — так ходили!
не любили — вбивали, а вбивали — любили…
а що вийде — те вийде! тільки ангели ви де?
кажуть тут за дверима. за дверима могили…
а що знати — не знати! а що бачити — темінь!
а молитви — на мати! а ікони — на меми…
а пророків — впізнати, як вони вляжуться спати
а дорога від мене — йде напевно — до мене
а що потом — те потім, а що сталось — те зараз…
скільки коштує злотих райське аблуко даром?
а всі роти до роту своєчасного гроту…
а монети — нездарам, а талант — ідіотам…

[приспiв]
я за невидимими горами
тільки чорні твої очі і шукав!
я за невидимими горами!
через чорне море, повне чорних кав!
я за невидимими горами!
залишу чорній ночі, з чорних літер, чорний слід!
я за невидимими горами!
з чорної діри кричу на весь цей білий світ!

[куплет 2]
що зможу, те знайду і не втрачу!
ми від дошок до дошок, ми від панча до панча!
а що станеться — хай те розмалюється хайпом
і вперед до потопу! хто з фейсом, хто з потапом
справедливість, правдивість, непідкупність і віра, —
так, ми з вами пробились! тільки в хащі до звіра!
і за те що брав ти лист, де надії іскрились
і в його пащі померли, — ці слова народились!
а довічне — не вічне, а центральні — не в центрі
f що гучно — не вірші, а що влучно — не в центи…
що відверто — не ніжно, президенти — не стенди
а що гасне — не свічка, а що віра — не церква…
що зістанеться бро — існувати з розмахом!
хтось рубає бабло тільки часто на плахах!
і шинкують руками, наші шкури роками
і летять наші голови із гори колобками!

[приспiв]
я за невидимими горами!
тільки там, де золота нема!
я за невидимими горами!
тільки там, де краща пісня німа
я за невидимими горами!
дійду, дістану, відшукаю свій причал!
я за невидимими горами!
бачу його, але невже, це те, — з чого почав!
я за невидимими горами!
знову забуду, знову сліпо розпочну!
я за невидимими горами!
а розпочну — це ж розпач, ну!
я за невидимими горами!
знову гатитиму руками в двері дому!
я за невидимими горами!
поки не зрозумію, що я сам закрився в ньому!

- артём лоик artem loik

letras aleatórias

MAIS ACESSADOS